Українська армія проходить через масштабну трансформацію, де ключовим викликом є побудова системи, в якій професійність не має статі. На дискусійній платформі «Сміливість воювати» під час 10-го Українського Жіночого Конгресу експертки та військовослужбовці констатували, що присутність жінок на полі бою вже є нормою. Проте для створення дійсно сучасної армії необхідно змінити внутрішні правила – від побутової інфраструктури до доступу до вищих командних посад.
Особливу увагу спікери приділили ліквідації «скляної стелі» у Збройних Силах. Брати на себе відповідальність у бою та керувати підрозділами або брати участь у стратегічному плануванні – це рівноправні можливості, які мають бути гарантовані кожній професійній військовій. Учасниці наголосили, що реформа військової освіти та кар’єрних траєкторій є невіддільною частиною загальної модернізації оборонного сектору.
Модераторка дискусії, військовослужбовиця, майорка ЗСУ Шарлотта Хмельницька, наголосила, що неймовірно пишається тим, що кількість жінок у війську щороку зростає.
У свою чергу військовослужбовиця штурмового полку «Р.У.Г.» корпусу «Хартія» НГУ Ангеліна Рожець «Фемка» розповіла про свій шлях у війську та додала, що жіноча взаємопідтримка тут відчувається особливо важливою.
“Я для себе зрозуміла, що сильна вільна незалежна Україна – єдине місце, де я хочу жити, тому я пішла її захищати. Моє ментальне здоров’я зараз виживає завдяки жінкам, моїм посестрам. Вони мене підтримують”, – пояснила Ангеліна Рожець.
Також про свій шлях у війську, який вона почала зі звичайного піхотинця, розповіла військовослужбовиця 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Ольга Носик «Даяна».
“Я боялася брати відповідальність за людське життя. Коли ти медик, від тебе залежить, чи людина виживе, чи ні.Я морально до цього готова не була. Сама померти я була готова, а от за інші життя брати відповідальність – ні. Тому зараз я займаюсь перехопленням ворожих дронів. Мене спочатку також сприймали упереджено, мовляв “ти ж дівчина, що ти можеш показати”. Лише довівши, що я – ефективний боєць, вдалося домогтися сприйняття на рівні з чоловіками”, – зауважила Ольга Носик.
Військовослужбовиця Десантно-штурмових військ ЗСУ, 78-ма ОДШБр Оксана Твердохліб порадила присутнім менше читати новини і не засмучуватись через них, а більше робити для перемоги Ураїни.
“Жодна з нас не обирала війну. Але у нас у всіх є спільна ціль – перемога. Кожна з нас прийшла сюди, у військо, щось зробити вагоме, те, що увійде в історію. Саме зараз тут, в українській армії, є можливість це робити”, – переконана Оксана Твердохліб.
Науковиця, військовослужбовиця корпусу «Хартія» НГУ Катерина Шаванова розповіла, що робота в наукових установах та аграрному секторі підготувала її до того, щоб бути “однією дівчиною в кімнаті”.
“Дискримінації не відчувала, але інколи доводиться боротися за свою роль як важливої частини суспільства, а не “окраси”. Дивно, що досі доводиться пояснювати, чому дівчина йде у військо. Так, це важливе і непросте рішення. Але я не вважаю, що у жінок, які долучаютсья до війська, можуть запитувати, чому вони долучилися. А в мене зустрічне запитання: а чому ви – ні?”
Ветеранка, офіцерка запасу ЗСУ Юлія Микитенко зосередилася у своєму виступі переважно на освіті молодих дівчат, які хочуть бути частиною війська, адже саме вона була першою кураторкою групи жінок у ліцеї Богуна.
“Це звична історія – залучати жінок на початковому рівні. Але я сподіваюсь, що ми зможемо для них відкрити дорогу і на високі посади. І в цьому напрямі вже проводиться активна адвокаційна робота”, – повідомила вона.
Під час панельної дискусії символом глибокої шани та болю став порожній стілець, встановлений на честь загиблих українських військових. У цей момент на великому екрані транслювалися фотографії дівчат, які віддали свої життя за свободу України, нагадуючи всім присутнім про найвищу ціну нашої стійкості.
“Помстимося!” – пообіцяла військовослужбовиця, майорка ЗСУ Шарлотта Хмельницька.
