За оцінкою демографів, чисельність населення України скоротилася до 28,5 млн осіб. Однією з головних причин демографічних втрат залишається виїзд українців за кордон. Після завершення війни країна ризикує зіткнутися з новою хвилею еміграції, якщо не зможе запропонувати людям гідну роботу та належний рівень оплати праці.

Про це заявила директорка Інституту демографії та досліджень якості життя імені М. В. Птухи НАН України Елла Лібанова під час діалогу «Людський капітал. Хто будуватиме Україну?» на 10-му Українському Жіночому Конгресі.

За її словами, за останній період Україна втратила близько двох мільйонів людей, причому головною причиною цих втрат стала міграція, а не загибель внаслідок бойових дій.

«Слава Богу, це не стільки через загибель, скільки все ж таки через виїзд. Чому кажу, що слава Богу? Тому що як би там не було, ці люди залишилися живими», — зазначила Елла Лібанова.

Водночас демографиня застерегла, що після завершення війни та скасування воєнного стану міграційні процеси можуть посилитися. Вирішальним чинником стане здатність України забезпечити людям гідні економічні перспективи.

«Мене в плані міграції турбує не стільки те, що відбувається зараз, скільки те, що буде після війни і скасування воєнного стану. Коли чоловіки отримають можливість виїжджати, повернуться з фронту, а ми не зможемо запропонувати їм роботу, яку вони вважатимуть гідною, і зарплату, яку вважатимуть прийнятною, постане питання: де житимуть українські родини — в Україні чи за її межами? Я дуже боюся, що може виникнути друга хвиля чоловічої міграції. І це залежить не лише від військових, а й від усіх нас», — наголосила Елла Лібанова.

Одним із рішень проблеми дефіциту робочої сили може стати розвиток економіки догляду. Як зазначила заступниця міністра економіки та довкілля України Дарія Марчак, доступні послуги догляду за дітьми й дорослими дозволять більшій кількості жінок повернутися до професійного життя, водночас створюючи нові робочі місця в громадах.

«Ми звикли говорити про інфраструктуру догляду як про соціальне навантаження. Але насправді сфера догляду — це величезна ніша економіки, зокрема для малого та середнього бізнесу. Якби ми достатньо сфокусувалися на економіці догляду, то в кожній невеликій громаді можна було б створювати робочі місця для жінок і чоловіків середнього віку, забезпечувати їм гідну оплату та водночас давати можливість іншим членам родини повертатися на ринок праці», — зазначила Дарія Марчак.

Масштаб проблеми ілюструють дані дослідження UNICEF, які навела заступниця міністра: в Україні працюють лише 13% матерів дітей віком до трьох років та 35% матерів дітей до семи років. Загалом рівень зайнятості жінок працездатного віку становить 55%.

«Ми говоримо, що нам потрібні люди на ринку праці й водночас потрібні діти для підтримки демографії. Але жінкам часто просто бракує доступних дитячих садків і послуг із догляду. І весь цей тягар лягає на них», — наголосила Дарія Марчак.

Водночас повернення жінок на ринок праці потребує не лише розвитку інфраструктури догляду, а й можливостей для перекваліфікації. За словами Дарії Марчак, 58% жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, хотіли б змінити роботу.

«Це означає, що їм потрібно дати нові знання й навички, допомогти здобути кваліфікацію та знайти своє місце на ринку праці. Тому важливо розвивати перенавчання, індивідуальний супровід і допомогу в пошуку роботи. Жінка має отримати реальну можливість повернутися до професійного життя», — переконана заступниця міністра.

Елла Лібанова також наголосила, що демографічна політика не може обмежуватися фінансовими виплатами при народженні дітей. Не менш важливими є доступність послуг догляду, можливість поєднувати роботу з батьківством та рівномірний розподіл сімейних обов’язків.

«Найкращий досвід підтримки народжуваності демонструють скандинавські країни. Там багато зроблено для того, щоб чоловік відчував себе батьком. І я багато років наполягаю на тому, що відпустка для догляду за дитиною має бути не просто правом чоловіка, а його обов’язком. Це питання не лише в тому, щоб трохи розвантажити дружину. Йдеться про інше ставлення батька до дитини, про його участь у вихованні та відповідальність за родину», — зазначила Елла Лібанова.

Учасниці дискусії наголосили, що збереження людського капіталу потребує комплексних рішень: створення гідних робочих місць, розвитку економіки догляду, підтримки професійної реалізації жінок і формування умов, за яких народження дитини не ставатиме перешкодою для кар’єри.