Прогрес у представництві жінок в армії є, хоча хотілось би, щоб він був потужнішим. Однак однозначно можна стверджувати: жінки продовжують проявлятись на різних майданчиках в силах оборони.
Про це заявила Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова під час дискусії «Жінки. Армія. НАТО» упродовж Восьмого Українського Жіночого Конгресу. На ній учасниці говорили про трансформацію ролі жінки в Збройних силах України та про те, з якими викликами вони стикаються в армії.
Одне з важливих питань, за словами Наталії Калмикової, – це просування по службі.
«Ми бачимо дуже багато офіцерів, які на початку війни в 2014 році були на молодших званнях, а зараз вони є командирами щонайменше батальйонів, а то й бригад. У нас, на жаль, немає жодної такої історії серед жінок. Незалежно від того, наскільки вони професійні чи активні», – повідомила міністерка.
Заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Ганна Гвоздяр вважає, що один із важких викликів на державній службі – це постійний опір, з яким доводиться мати справу щодня. За рік на посаді вона стикнулася з упередженим ставленням, дискримінацією та гендерними стереотипами.
«На війні ми всі однакового гендеру. Треба доводити щодня, що ти – сильна», – переконана урядовця.
Виступаючи перед дискусією, виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко зазначила: «Найголовніше для жінок, для яких ми працюємо, – це мати приклад. І ми у своїй роботі намагаємося робити все можливе, щоб про українських жінок знали у всьому світі».
Про власний досвід проходження служби в Канаді розповіла присутнім командирка 6-ї Канадської бригади бойової підтримки Кріста Букерт. Вона також стикалась із упередженим ставленням.
«52% українського суспільства – це жінки, тому ваша країна має створити умови для цих усіх жінок, щоб вони були успішними у традиційних і нетрадиційних сферах діяльності», – порадила Кріста Букерт.
Вона також додала, що українських військовослужбовцям варто якнайчастіше говорити про те, що жінки у війську мають право працювати на будь-якій посаді, якщо вони відповідають стандартам і мають кваліфікацію.
«Я би хотіла, щоб у майбутньому бачили фаховість і професійність, а не те, якої ти статі», – погодилася військовослужбовиця, учасниця російсько-української війни Шарлотта Хмельницька.
Вона вважає, що для того, аби армія була готова приймати жінок у військо, потрібно запровадити більш доступну військову освіту, мати запит суспільства, щоб жінки були на керівних посадах, а також розвивати й посилювати жіночу солідарність.
Головна майстер-сержантка служби цивільного захисту, операторка 6 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у м. Києві Софія Савчук розповіла, що обираючи професію, пішла наперекір батькам, які були незгодні з її вибором.
«Я стала першою жінкою України, яка керує пожежними роботами і дронами. Саме роботизована техніка може врятувати життя рятувальника і покращити його продуктивність роботи. Я стала наймолодшою інструкторкою спеціальних навчань WEBER RESCUE, де ми навчаємо наших рятувальників, як приймати певні дії при ДТП», – поділилася своїми досягненнями Софія Савчук.
Про те, як змінилася армія, починаючи з 2014 року, розповіла ветеранка, менеджерка з розвитку громадської організації «Українські ЛГБТ військові за рівні права» Аліна Сарнацька.
За її словами, досі, на жаль, є практика, коли жінок не беруть в армію, або пропонують посаду діловода.
Вона також наголосила на необхідності ухвалення закону про цивільні партнерства, щоб зрівняти у правах сім’ї захисників. Адже у війську служать багато представників ЛГБТ.
«Якщо ми не будемо змінювати свого мислення, ми залишимося на рівні країни-агресорки», – вважає вона.
«Ми маємо зробити військову службу привабливою, зокрема для жінок. Коли жінки будуть стояти горою одна за одну – тоді стане більше жінок в армії», – вважає бойова медикиня, командирка екіпажу медичної евакуації, інструкторка ТССС Тата Айкман.
Керівниця всеукраїнського проєкту Recovery Світлана Гриценко, в свою чергу, нагадала про те, що у жінок є сила енергії, яка дає можливість триматися чоловікам, ба більше – швидше відновлюватися та проходити реабілітацію.
