Не лише вистояти, а й розвиватися – такий фокус став ключовим під час дискусійної платформи «Сила жінок: від стійкості громади до її успіху», що відбулася в межах Українського Жіночого Конгресу «Сила жінок. Вінниччина» 30 березня.
Ця панель стала логічним продовженням розмови про роль жінок у зміцненні громад, зосередившись уже на стратегічному вимірі – переході від реагування на кризу до довгострокового планування розвитку. У центрі дискусії – політична участь жінок, формування ефективних стратегій та підготовка громад до майбутніх викликів, зокрема в контексті євроінтеграції.
Керівниця представництва НДІ в Україні Олена Єна презентувала інформацію про політичну участь жінок та окреслила можливості підтримки для жінок-лідерок.
«Понад 70% українців і українок хотіли би більше гендерного балансу саме в політиці. Цей запит різко зріс з початком повномасштабного вторгнення. Однак, якщо копати глибше, то виявиться, що обізнаність суспільства щодо бар’єрів для входження жінок у політику, різко впала. Насправді через війну зараз немає виборів, немає «традиційного» політичного життя, тож немає змоги реалізувати нові ідеї та ініціатив поза існуючими політичними структурами, які, на жаль, також мають низький рівень довіри від суспільства. Не через те, що це їхня провина, а через те, що політичне життя країни було фактично поставлено на «стоп» з 24 лютого 2022 року. Нам треба повертати нормальні політичні розмови і комунікацію в наше щоденне життя», – впевнена Олена Єна.
За її словами, за ці роки сформувалася нова когорта жінок-лідерок, які замислюються про політичну кар’єру.
«Нам треба готуватися до прийдешніх повоєнних виборів і треба зробити, щоб гендерна квота була заповнена», – наголосила Керівниця представництва НДІ в Україні.
Депутатка Житомирської обласної ради, представниця МФО “Рівні можливості” Людмила Кицак наголосила на необхідності активнішої участі жінок у політиці як передумови якісних змін у громадах.
«Вперше я стала депутаткою у 2020 році, до цього у мене не було політичних амбіцій. Завдяки Національному демократичному інституту такі амбіції зародилися після тренінгу про участь жінок у політиці. Потім була «Академія жіночого лідерства». Це дуже дієві й потрібні інструменти для того, щоб повірити в себе», – вважає Людмила Кицак. Вона також додала, що вбачає одним із бар’єрів для участі жінок у політичному житті – неоплачуваність праці місцевих депутатів і депутаток.
Представниця ООН Жінки в Україні Сабін Фрейзер Гюнеш розповіла про міжнародні програми підтримки та навчання для жінок-лідерок.
«ООН.Жінки разом із Міжпарламентським союзом має мапу «Жінки у політиці», і на цій мапі Україна посідає лише 119 місце із усіх країн-членів ООН. Не думаю, що це відображає ту силу, яку ми бачимо в цій залі; також це не демонструє весь той потенціал, який можуть мати українські жінки в політиці. Ось чому для нас, для ООН.Жінки, було важливо розпочати 18 місяців тому проєкт She Leads Ukraine. Цей проєкт ми впроваджуємо разом з іншими, хто також проводить подібні тренінги щодо залучення жінок у політику, наприклад НДІ, Український Жіночий Конгрес та інші. Цей проєкт ми впроваджуємо разом із 35 тренерками, які готують жінок до вступу в політичне життя. Минулого року ці тренерки підготували 600 жінок з усіх областей України. Потім ці жінки, які пройшли навчання, вирішили створити між собою нетворк, мережу, щоб продовжувати підтримувати зв’язок, спілкуватися, обмінюватися досвідом. Ми і надалі будемо працювати з цими жінками, надавати їм необхідну інформацію й тренінги. І в 2026 році ми плануємо провести принаймні 15 таких тренінгів по всій країні», – зазначила Сабін Фрейзер Гюнеш.
Регіональна представниця Українського жіночого конгресу Світлана Ходакова поділилася власним досвідом переходу від громадського сектору до активної участі у процесах прийняття рішень. Вона розповіла, як досвід громадської роботи ефективно використати у роботі у владних структурах.
«Через війну ми відчуваємо деякий відкат, але є і позитивні речі. Видимість жінок у публічному просторі не така висока, як би нам того хотілося, але водночас створюються нові жіночі громадські організації. За останній рік тільки наша організація «Відкрите суспільство» за підтримки інших жінок створила 8 додаткових жіночих організацій, а це – активні жінки, ініціаторки змін в громадах. Вони бачать проблеми на місцях, ініціюють зміни та беруть на себе такі функції, які часто не бере на себе держава. Нам вкрай важливо, щоб ці активні жінки були залучені до програми відновлення країни вже зараз», – зауважила Світлана Ходакова.
Віцепрезидентка Фонду “Східна Європа” зі стратегічних партнерств Віра Недзведська акцентувала увагу на ролі партнерств і стратегічного мислення у розвитку громад.
«Фонд «Східна Європа» працює як українська благодійна організація вже майже 20 років. Ми були створені, щоб довести, що українські громадські організації можуть конкурувати на міжнародному рівні за фінансування міжнародними великими організаціями. Наразі ми маємо кілька проєктів, орієнтованих на жінок. Один із них «Фенікс: Сила спільнот», в рамах якого ми підтримуємо Український Жіночий Конгрес. Також ми маємо 3-річний проєкт «Імпульс», який впроваджуємо разом із міжнародним фондом «Відродження». Він фінансується Норвегією і Швецією. А також програма «Спроможні та сильні», яка фінансується Швейцарією. Вона фокусно працює з організаціями, які співпрацюють з ВПО, а саме – допомагає жінкам здобути свою професію. Для нас головна мета – підтримувати нові організації», – поінформувала Віра Недзведська.
Військовослужбовиця 13 БрОП “Хартія” та депутатка Хмельницької обласної ради Аліна Коваль звернула увагу на важливість залучення ветеранок до управлінських процесів і формування політик.
«Моє волонтерство було пов’язано з поїздками на фронт. І одного разу я зрозуміла – я і тут можу зробити щось корисне своїм досвідом. Що в сесійній залі, що в підрозділі – мої навички потрібні. Я знайшла себе у війську», – поділилася Аліна Коваль.
Заступниця Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Дарія Марчак окреслила державні підходи до підтримки економічної стійкості громад.
«В 2025 році 61% всіх нових ФОП відкрили українські жінки, це 153 тисячі нових ФОП. 17 тисяч жінок отримали мікрогранти за програмою «Власна справа», це 60% всіх отримувачів. 74% ваучерів на навчання – це також жінки. Те, що відсоток жінок є дуже високим серед отримувачів не допомог, а інструментів саморозвитку і створення бізнесу, є достатньо показовим того, на що українські жінки спроможні. На жаль, є і не така успішна статистика. Зокрема, 80% безробітних – це теж жінки. Це чітко відображає ситуацію, яка є на ринку праці. У нас дуже багато безробітних жінок віком 45+. Кожна друга жінка, яка народжує дитину, – це жінка, яка не має досвіду роботу. Відповідно після виходу з декрету такі жінки потребуватимуть допомоги у працевлаштуванні. Середня заробітна плата у чоловіків у 2025 році становила близько 30,5 тисяч гривень, за даними Держстату, а у жінок це було 22,2 тисячі гривень, тобто і надалі зберігається суттєвий розрив», – поінформувала урядовиця.
Вона додала, що вже напрацьована Стратегія розвитку ринку праці – це дороговказ, який показує, які є проблеми на ринку праці та яким чином їх потрібно вирішувати.
Учасниці панелі погодилися: майбутнє українських громад залежить від здатності мислити стратегічно, формувати довгострокові рішення та забезпечувати представництво жінок на всіх рівнях ухвалення рішень. Саме це дозволить перейти від виживання до сталого успіху і розвитку.
