НОВИНИ

«Ромські жінки потерпають від мультидискримінації: тому що вона – жінка, тому що вона – ромка та в середині громади»

В Україні живе понад 100 національностей, однак стереотипи та злочини ненависті досі залишаються значимою проблемою українського суспільства. Зокрема, жінки-ромки потерпають від потрійної дискримінації.

Також представники цієї національної меншини виявилися серед найбільш вразливих груп під час поширення коронавірусу. Щоби допомагати долати ці проблеми у Запоріжжі було створено «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні». Його очільниця Анжеліка Бєлова розповідає про власний досвід боротьби за рівність та про те, чому вирішила стати регіональною представницею Українського Жіночого Конгресу у своєму місті.

Про потрійну дискримінацію ромських жінок та власний шлях

Я була ще студенткою, коли отримала стипендію від ромського освітнього фонду. Завдяки дуже багатьом компонентам програми міжнародного фонду «Відродження», я дуже занурилася у процес громадської діяльності. Нам пояснювали, що таке стереотипи, що таке дискримінація, нас навчали бути лідерами. Я зрозуміла, що це моє, це те, через що пройшла я, мої батьки й це мені близьке. Тому, як каже мій чоловік, я сіла у цей потяг і їду далі.

Торік я відкрила жіночу громадську організацію «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні», і зараз розумію, з якими проблемами стикається найуразливіша група населення – це саме ромська спільнота і це ромські жінки.

Вони потерпають від мультидискримінації. По-перше, через гендерну нерівність, тому що вона – жінка, тому що вона – ромка, ромні, і тому що всередині ромської громади дуже сильно обмежують права ромської жінки.

До цього я пропрацювала п’ять років у «Лачо Дромі» – це правозахисна ромська організація, і зрозуміла, що коли ти «варишся у своєму котлі», спілкуєшся тільки з ромськими організаціями щодо однієї тематики, то потрібно розширювати коло зацікавлених людей, коло тих, хто підтримує ідею гендерної рівності, а також важливо ділитися досвідом та співпрацювати із різними соціальними групами. Як, наприклад, у нас серед представниць (ред. – регіональної мережі УЖК) є дівчата з інвалідністю, і інші, хто представляє вразливі верстви населення.

Фото з Facebook-сторінки Анжеліки Бєлової

 

Я приєдналася до Українського Жіночого Конгресу, бо моя найбільша мотивація – розширити коло людей, з якими я буду спілкуватися, аби поповнити свої знання щодо гендерної політики, аби лобіювати інтереси вразливих верств населення, саме жінок на місцях у нашому Запорізькому регіоні.

«Жінки не звертаються до організацій, які очолює чоловік»

Я працювала серед ромів п’ять років, в організації «Лачо Дром». У нас було дуже багато звернень саме від жінок, хоча взагалі жінки не звертаються до організацій, які очолює чоловік, їм зручніше і за традиціями ромськими звертатися до жінки. Саме тому ми створили свою жіночу організацію. Наша мета — виховування лідерських навичок у жінок, проведення різних навчальних курсів, щоби покращувати соціально-економічне становище жінок.

Важливо, що ми проводимо також закриті зустрічі, на яких ми маємо можливість підіймати питання гендерної рівності, гендерного насилля, і це неможливо було б у «Лачо Дромі», наприклад.

Є специфічні питання, які в культурній традиції не прийнято підіймати серед чоловічого кола. Особливо питання про фізичне насильство поки що дуже замовчуються. Тобто спочатку варто хоча б розпочати діалог щодо того, що неправильно, коли жінку, наприклад, виховують так, що вона має вийти заміж у 16-18 років. Коли інші дівчата отримують освіту, вона виходить заміж, народжує дитину, і весь цей період самореалізації у інших жінок – ця жінка народжує і виховує дітей. А потім коли їй 25-30 років, то дуже важко надолужити цей період.

Про напад чоловіка з ножем

Злочини на ґрунті ненависті не фіксують взагалі по всій Україні, тому що 161 стаття Кримінального кодексу України дуже неоднозначна – там не прописано, що таке злочини на ґрунті ненависті.

В мене була така ситуація, коли на мене було скоєно напад. Це було 24 жовтня 2019 року. Я залишила дитину з чоловіком і поїхала, бо мені треба було домовитися про один захід. Це було буквально дві години, я поверталася додому о дванадцятій, і у під’їзді на мене напав чоловік із ножем.

Я не до кінця розумію причину. Це наразі мене досі бентежить. По-перше, моя діяльність, тому що є люди, яким не подобається наша діяльність – це праворадикальної групи. Є, звичайно, мотив, що я просто жінка. І третя можлива причина — в мене чоловік з громадського сектору, він антикорупційний діяч.

Нападника відразу впіймали. Тобто там дуже добре спрацювала поліція та мої знайомі, які по Фейсбуку, по Інстаграму поширювали повідомлення про напад. Його у той же день затримали по анонімному дзвінку.

Судовий процес і досі триває, досудове розслідування закінчене, вже відбулося п’яте чи шосте судове засідання. Він не визнає своєї провини, доказати, що він напав з мотиву через те, що я активіста або жінка, неможливо. Він просто мовчить.

Про національну ромську стратегію держави

У нас було багато зустрічей організацій громадянського суспільства і ми написали спільно нову програму до 2030 року. Її вже спустили на місця, тобто департаменти вже вносять свої коментарі.

Стратегія (ред. – Національна ромська стратегія України) була і раніше, але мала бути програма дій до неї. Вона була неефективна, тому що там не було індикаторів. Проте цей документ дозволив нам заходити туди, куди раніше ми не могли відкрити двері.

Національна ромська стратегія України

Фото з Facebook-сторінки Анжеліки Бєлової

 

Навіть, банально – у поліцію, коли ми кажемо, що давайте співпрацювати, бо є проблема дискримінації представників ромської національності, є проблема нападів на ромів. Нам було дуже легко, керуючись цією стратегією, приходити й розмовляти з посадовими особами, з правоохоронними органами.

Новий документ полягає у посиленні громадсько-політичної участі представників ромської спільноти. Наприклад, дуже важливо, щоби в органах місцевого самоврядування були представники, які би лобіювали інтереси ромів. Це правильно і очевидно.

Ще є компонент збору інформації. Ми вважаємо, що це дуже важливо. Йдеться про статистичні дані із залученням громадських організацій. Зрозуміло, що перепису ми не зробимо, але зібрати більш репрезентативні статистичні дані за участі ромських медіаторів – це дуже важливо для того, щоб розуміти, скільки ромів проживає, як їм допомогти – такий глобальний аналіз потреб провести. Якщо це буде по всій Україні, то дозволить нам зрозуміти, які є більш рішучі і правильні механізми для боротьби, наприклад, із проблемою освіти, працевлаштування.

На мій погляд, ще важливо б було запровадити механізм, який би спрощував процедуру отримання документів. Тому що у багатьох ромів (недокументованих 15% — для мене це багато), немає документів, і спрощення механізму потрібно через те, що у батьків навіть немає свідоцтв про народження та паспортів, не кажучи вже про дітей.

Основні виклики для ромських жінок

Це доступ до освіти, це можливість самореалізуватися, тому що вона відсутня, і можливість бути вільною у своєму виборі. Це стосується всього: народжувати чи ні, виходити заміж чи ні, у деяких випадках – вибирати собі чоловіка, обирати собі професію, вирішувати – у 25 ти вийдеш заміж або взагалі не вийдеш. Викликів багато, я назвала три основні.

У Верховній Раді точно немає жодної ромки, але в нас є Земфіра Кондур, яка працює у Раді Європи, яка є послом толерантності, але вона більше задіяна у правозахисній сфері, у діяльності міжнародних фондів і подібних важливих структур.

На місцевих виборах 2020 року балотувалися жінки, але жодна з них не пройшла. Була Марина Бублик у Чернігові, була Елеонора Кульчар у Ужгороді. Але це вже була велика перемога, тому що в нас було реально половина жінок і половина чоловіків, які балотувалися на місцевих виборах. І це все, я думаю, результат діяльності громадських організацій. Ось, наприклад, «Чіріклі» (ред. – Міжнародний ромський жіночий фонд) проводили політичні школи – цього року і минулого року.

Розумієте, було б круто, якби реально ця програма спрацювала. Тому що коли це роблять громадські організації, то дуже важко охопити таку кількість людей і таку кількість регіонів. Інша справа, коли ми разом із державою, яка розуміє проблеми цих людей і в залежності від цього робить якісь закони.

Якщо говорити про освіту, то ми робили опитування серед жінок у Запорізькій і Дніпропетровській області, і 40% з них мають незакінчену середню освіту – це навіть не 9 класів, і 20% — не мають освіти взагалі.

Про вплив пандемії на ромську громаду і жінок

Пандемія дуже сильно вплинула на жінок, а багато з них – 60%, за нашим дослідженням в наших регіонах (Запорізька і Дніпропетровська області), зайняті в сфері торгівлі. Коли настав карантин, то вони втратили свій прибуток. Велика частка представників ромської спільноти працювала неофіційно, є такі, хто в складних життєвих обставинах збирали металобрухт, пух, горіхи, працювали на ринках.

Ми розвивали і надалі їх розвиваємо у сфері підприємництва. У нас були курси з бізнес-планування, курси з манікюру для того, аби дівчата отримували спеціальність майстрині манікюру. Також було навчання з smm. Тобто такий всебічний розвиток саме ромських жінок.

Коли почалася пандемія, ми у цей час реалізували проєкт – поставляли гуманітарну допомогу для ромів похилого віку, які часто живуть зі своїми дітьми. Ми привозили маски, антисептики, брошури, де було розписано, як треба захищати себе. Ніякого супротиву ми не зустріли, я цього не побачила. Тут більше питання соціально-економічних проблем, тому що дуже багато хто втратив свій дохід, прибуток, і це було складно.

Ромська громада

Фото з Facebook-сторінки Анжеліки Бєлової

 

І друга надзвичайно сильна проблема, яка виникла під час пандемії – це дистанційне навчання. Ті діти, які ходили в школу і не мали технічних засобів, були просто відірвані від процесу дистанційного навчання.

Як пізнати ромську громаду

Я пропоную, по-перше, долучитися до наших двох організацій. Це «Лачо Дром» і «Голос Ромні». Вони працюють в Запоріжжі і Дніпропетровській області. До нас можна написати, зателефонувати, прийти – ми відкриті. Ми є у Фейсбуці та розвиваємо наш Інстаграм.

На рівні України є дуже класна міжнародна організація «Чіріклі», вони працюють саме з ромськими жінками. Вони так і називаються – Міжнародний ромський жіночий фонд «Чіріклі».
Крім того, дуже раджу подивитися фільм, який був знятий за підтримки «Відродження» — «Пам’ятати». Він про геноцид ромів. Також є фільм «To Be Equal: Untold Stories» до речі, там трохи є моя історія. Це саме про ромських жінок, лідерок – як вони живуть, чому вони прийшли до свого громадського активізму.

Scroll Up