Жіноче лідерство в Україні дедалі частіше проявляється не лише в особистих історіях успіху, а й у конкретних рішеннях, які працюють на користь громад.
Жіночі кейси та практичний досвід стали центральними темами під час першої частини дискусійної платформи «Сила жінок: від самореалізації до стійкості громади» в межах Українського Жіночого Конгресу «Сила жінок. Вінниччина».
Підприємиця, засновниця проєкту відновлення села Наталя Пушкарьова поділилася досвідом відновлення життя у сільській місцевості після вимушеного переїзду із Запоріжжя. Нині на Вінниччині у селі Потоки вона розвиває зелене господарство.
“Свою діяльність я розпочала ще в Запоріжжі. Але з початку повномасштабної війни все довелось залишити. Ми переїхали в село на Вінниччині і одразу, що я зробила, поселившись у старій хаті, де не було навіть води – це посадила квіти. Зараз на базі цієї хати я розвиваю навчальний розсадник та впроваджую два нових стартапи: гідролат та ефірні олії з лікарських рослин, а також я почала варити з гострого перцю соуси та гостре варення. Планую відкрити цех і найняти людей”, – розповіла Наталя Пушкарьова.
Засновниця засновниця інтернет-проєкту з підтримки ветеранів і військових «Башта» Наталя Петренко розповіла про створення комплексного сервісу допомоги для тих, хто повертається до цивільного життя. Те, що в Україні немає програм, які б допомагали повертатися людям до цивільного життя після служби у війську, Наталя усвідомила на прикладі свого сина, який з третього курсу університету приєднався до лав «Азову», а згодом, приїхавши у 2021 році у відпустку, захотів налагодити цивільне життя. З початком повномасштабного вторгнення він став захисником «Азовсталі», потім був вихід у полон і страшна загибель в Оленівській колонії.
“Спочатку у нас була ідея зробити «військовий простір», куди можуть приходити люди. Але згодом ми вирішили створити онлайн-платформу “Башта”, яка надаватиме комплексну допомогу ветеранам і ветеранкам. Передусім, медичні послуги, потім додали реабілітаційні, юридичні психологічні та адаптаційний спорт. Останнє, що ми зробили – додаємо ветеранські бізнеси, щоб про них дізналося і цими послугами користувалися якомога більше людей”, – зазначила Наталя Петренко.
Перша заступниця Міністра розвитку громад та територій України Альона Шкрум наголосила, що відомство тримає в центрі своєї уваги передусім людину у контексті відновлення країни та досягнення сталого розвитку.
Вона розповіла, як спільно з ЄС, ООНівськими організаціями та Світовим банком раз на рік Міністерство готує RDNA – це швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення. Світовий банк робив подібні оцінки для всіх країн у війнах і конфліктах – для Ізраїлю, Сектору Газа, Боснії і Герцеговини, колишньої Югославії, Іраку. Альона Шкрум додала, що це документ, який підраховує збитки, завдану шкоду в сфері культури, бізнесу, інфраструктури, житла, транспорту.
“Нещодавно відбувся уже 5-й звіт – потреба у відбудові України на зараз понад 587 мільярдів доларів. Це в 10 разів більше ніж були потреби у Югославії. Це втричі більше, ніж у Секторі Газа. Працюючи над цим документом, я весь час думала, що неможливо порахувати в грошах кількість страждань, болю, травм, втрачених можливостей. Тут непропорційний цей вплив є на жінок і дітей. Ми, до речі, також рахуємо втрати житла. На зараз пошкоджено 3 мільйона юнітів житла (приватних будинків, квартир) – це більше ніж усе житло в усій Данії. Саме втрата житла втрата доходів, втрата соціальних допомог, втрата роботи непропорційно сильно лягає на жінок”, – наголосила Альона Шкрум.
За її словами, на сьогодні в Україні зареєстровано 4,6 мільйона ВПО, понад 60% – жінки і діти. Гендерний розрив в оплаті праці у нас мінімум 40%, за статистикою ООН, а війна ще більше посилила цей розрив і посилила тиск неоплачуваної праці й нестабільну зайнятість для жінок.
“Та кількість руйнувань і травм, яка зараз в Україні, майже не співмірна з жодним іншим великим RDNA в інших країнах. Наша стійкість – стійкість жінок, регіонів, населення – тримається не завдяки великій підтримці, а попри все. І звичайно, ця стійкість не вічна. Ми дуже багато втратили і економічно, і морально, – визнала Альона Шкрум.
Про важливість доглядової праці та концепцію «економіки турботи» говорив керівник програми розвитку регіонів ПРООН Мустафа Саіт-Аметов. Він відзначив посилення ролі жінок у житті країни, відтак зростає необхідність підтримувати їх на усіх етапах.
“ПРООН має багато напрямів діяльності, де ми допомагаємо жінкам через підтримку жіночого підприємництва, програми перенавчання і повноцінної участі в усіх процес” – додав він.
Також Мустафа Саіт-Аметов повідомив, що ПРООН запровадила нову глобальну ініціативу – Екваномікс. Він пояснив, що це новий погляд на економіку, переосмислення економіки через гендерну рівність. На сьогодні понад 30 країн світу приєдналися до цієї ініціативи.
“Маю приємність оголосити, що з цього року в Україні цей проєкт також буде реалізовуватися, і Український Жіночий Конгрес зголосився бути нашим партнером у виконанні цього надзвичайно важливого проєкту. Впродовж наступних 18 місяців ми будемо працювати над посиленням гендерної чутливості державних інституцій, формуванням нових політик, дорожніх карт реформ. Запрошую всіх до участі”, – закликав Мустафа Саіт-Аметов.
Менеджерка проєктів з цифрового розвитку громад швейцарсько‑української Програми EGAP Софія Сакалош акцентувала увагу присутніх на ролі цифрових рішень у розвитку громад та доступності послуг на місцях.
За її словами, якщо люди використовують якісь інструменти, особливо в громадах, то треба точно розуміти – для чого. Вони мають оптимізувати ресурси, спрощувати життя, полегшувати й допомагати в тій складній життєвій ситуації, в якій ми опинилися всі зараз.
“Пам’ятаю, як на початку повномасштабного вторгнення ми проводили тренінги для Вінницьких громад, як можливо повідомляти важливу інформацію про те, що відбувається. Зараз ми для ЦНАПів, щоб мінімізувати скупчення людей, також створюємо багато інструментів, якими ми допомагаємо громадам в рамках програми EGAP. Зокрема, один з них – «Мобільна валізка» – це такий невеликий кейс з усім необхідним обладнанням, щоб адміністратор чи адміністраторка ЦНАПу могли поїхати до людини з інвалідністю чи до людини в госпіталь, щоб допомогти отримати певну послугу «на місці». Зараз використовується цей кейс, коли влучання, обстріли, пошкоджене майно, тобто кожного разу ці технології підлаштовуються під поточні потреби”, – розповіла Софія Сакалош.
