Інклюзивність – це не виняток, а норма сучасної України. Це на власному прикладі доводили учасниці дискусійної платформи «Сміливість бути різними», що відбулася в межах Українського Жіночого Конгресу.
Платформа об’єднала представниць різних сфер – від громадського сектору до агробізнесу, від медицини до правозахисту. Їх об’єднує спільна риса – сміливість бути собою і відкрито говорити про те, що робить кожну з них унікальною.
Модерувала дискусію лікарка, медична блогерка та волонтерка Наталя Лелюх, яка у вступному слові наголосила, що різність – це сила, яка збагачує суспільство та формує справжню єдність.
Правозахисниця, співзасновниця БО «Марш Жінок», голова ГО «Інсайт» Олена Шевченко розповіла, як важливо сьогодні говорити про прийняття і видимість різних груп у суспільстві.
“Не бійтеся виходити і займати місце. Останнім часом у жіночий рух прийшли гроші і ресурси. І тепер чоловікам не соромно говорити про так звані “жіночі питання”. Давайте не дамо окупувати наш просітр. Це важливо для жінок – мати ці ресурси, а ресурси, на жаль, і далі в чоловіків. Наша з вами задача – показати, що жінки можуть досягти усього, і питання не в тому, що таких жінок немає, а питання у видимості”, – переконана Олена Шевченко.
Студентка, громадська діячка Фонду «Чіріклі» Яна Продан поділилася історією про те, як представниці ромської громади долають бар’єри, отримують освіту й активно включаються в громадське життя.
“Завдяки своїй наполегливості я стала першою дівчиною у своїй сім’ї, яка здобуває вищу освіту, а родина у мене дуже велика”, – зазначила Яна Продан, додавши, що підтримка родини і громадська діяльність додавали їй сил на її шляху.
Присутніх на Українському Жіночому Конгресі розчулив виступ громадської активістки, очільниці БФ «Маємо жити» Оксани Боркун. Вона розповіла, як переживала горювання і втрату чоловіка, який загинув на фронті, і що пережити біль їй допомогли такі ж дружини, що мають схожий досвід.
За її словами, зараз у спільноті «Маємо жити» нараховується 6 тисяч дружин загиблих захисників.
“Наш фонд має дві місії: формувати нову культуру підтримки і формувати нову культуру несення пам’яті. Зараз ми готуємо масштабний проєкт, ми вчимо жінок не чекати когось, а влаштовувати власні вечори памяті своїх чоловіків. Ми вчимо відходити від бетонних плит і переходити до теплих згадок”, – розповіла Оксана Боркун.
Керівниця ГО «Я знаю, ти зможеш» (м. Дніпро) Олена Осадча розповіла про підтримку жінок із інвалідністю та створення можливостей для їхньої самореалізації.
Разом з чоловіком, який також має інвалідність, вони заснували громадську організацію, щоб люди з інвалідністю мали змогу навчатися, розвиватися, перекваліфікуватися і зрештою – ні від кого не залежати.
“Я вірю, що наша країна буде безбар’єрна й інклюзивна, де кожен буде почуватися на одному рівні. Я вдячна, що зараз влада нас чує, і впроваджує багато необхідних програм”, – зазначила Олена Осадча.
Міжнародна експертка з гендерних питань, перша очільниця «ООН Жінки» в Україні (2014–2019) Анастасія Дівінська підкреслила, що інклюзивність і рівність – це не тимчасові тренди, а основа стійкого розвитку демократичної держави.
Вона розповіла про позитивний досвід, який вона спостерігала за останні 25 років, у різних країнах у сфері просування прав людини, гендерної рівності і прав меншин.
“Цей досвід навчив мене, що розмаїття – це не відхилення від прогресу, а рушій прогресу. Але для цього треба це розмаїття допустити до прийняття рішень”, – вважає Анастасія Дівінська.
Інкасаторка-водійка регіонального відділення «Приватбанку» з Івано-Франківська Лілія Бережна розповіла, як змінила професію та стала прикладом для інших жінок у традиційно «чоловічій» сфері. Вона – одна з 12 жінок-інкасаторок в Україні.
“Без підтримки банку і керівництва я навряд чи змогла б працювати. Завдяки їм є всі належні умови для роботи: індивідуально пошита жіноча форма, полегшені бронежилети, змінена інструкція з охорони праці, яка обмежує підняття банківських цінностей. Я бачу шалену підтримку і стимул працювати далі”, – поділилася Лілія Бережна, додавши, що не стикалася з гендерно обумовленою дискримінацією – чоловічий колектив їй допомагав, підтримував і навчав.
Головна інженерка об’єднаних рослинницьких підприємств агрокомпанії Маргарита Шемет розповіла, як працює у сфері, де більшість становлять чоловіки, і як доводить, що професіоналізм не має гендеру.
“Зараз в агросекторі проходять дуже великі зміни – структурні, ціннісні,технологічні. Традиційно вважають, що це важка праця, але технології зараз змінюють дуже багато сфер і технологічних процесів. Змінюють її ті, хто може думати різно. Адже за різності потенціалів виникає рух. І цей рух для мене є джерелом, що дозволяє йти далі”, – розповіла Маргарита Шемет.
Учасниця спільного проєкту УЖК та Ради Європи «Подвійний виклик», засновниця ГО «Сила жінок» Іванна Новосельська поділилася власним досвідом, як знайти впевненість у собі.
“Навчання – надзвичайно важливе, особливо в контексті українських жінок. Програма нашого проєкту була підібрана дуже вдало. Але команда Українського Жіночого Конгресу – не лише про навчання, а в першу чергу про жінок, оскільки, крім знань, нам давали багато можливостей, підтримку і віру в нас”, – так охарактеризувала проєкт від УЖК “Подвійний виклик”, покликаний підтримати жінок національних меншин через розвиток лідерського потенціалу, медіаграмотності та цифрових навичок.
Учасниці платформи наголосили: сміливість бути різними – це про гідність, прийняття та повагу. Інклюзивність уже стала частиною сучасної України – країни, яка розвивається завдяки своїй відкритості до різноманіття.
