Нещодавно ми розповідали про проведення гендерного аудиту громад Черкаської області. Ця тема викликала неабиякий інтерес, і ми отримали багато запитань від вас. Тому ми знову поспілкувалися з дослідницею, яка допомагала нам із цим аналізом, щоб вона дала вичерпні відповіді на найпоширеніші та найцікавіші з них. Публікуємо її роз’яснення нижче.

Оцінка стану гендерної рівності у громаді — це комплексний аналіз того, як жінки і чоловіки у своїй різноманітності реально живуть у громаді та мають доступ до ресурсів, послуг і участі у прийнятті рішень.

Йдеться не лише про поділ за статтю. Аналіз враховує вік, соціальний статус, стан здоров’я, економічне становище, сімейний статус, зайнятість, наявність інвалідності, статус ВПО, ветеранів і ветеранок. Тобто ми дивимося на людей такими, якими вони є насправді.Головна відмінність від звичайного моніторингу полягає в тому, що: ми аналізуємо не лише цифри, а й причини нерівності; оцінюємо тенденції — чи рухається громада до більшої рівності, чи навпаки; дивимося, хто реально впливає на рішення, а не лише формально представлений у структурах влади.

Для мене ключовим показником є участь мешканців і мешканок у процесі прийняття рішень. Там, де громада залучена до консультацій, обговорень і планування, рівень розвитку — економічного, соціального, культурного й безпекового — завжди вищий.

Передусім я ставлю питання: хто в громаді реально приймає рішення і хто на них впливає. Часто ми бачимо ситуацію, коли у раді або виконавчих органах більшість — жінки, але ключові посади, стратегічні комісії та фінальні рішення залишаються за чоловіками. Формальна присутність не завжди означає реальний вплив.

Далі я аналізую: чи мають різні групи населення рівний доступ до послуг, ресурсів і можливостей; чи існують у громаді механізми захисту та відновлення порушених прав; чи розуміють мешканці, що таке дискримінація, гендерно зумовлене насильство та сексуальне насильство під час збройного конфлікту; чи здатна громада реагувати на такі виклики на практиці.

Дуже важливо говорити з громадами простою мовою й пояснювати, як ці питання стосуються їхнього повсякденного життя — навіть у невеликих населених пунктах.

Питання гендерної рівності сьогодні йдуть поруч із питаннями безпеки та оборони.

Гендерно чутливий підхід допомагає громадам ефективніше використовувати ресурси: спрямовувати кошти туди, де вони реально потрібні людям. Наприклад, не ремонтувати дороги там, де все й так працює, а інвестувати у мікрорайони, де проживають ВПО, жінки з дітьми, літні люди чи люди з інвалідністю.

Саме тому важливим інструментом є гендерно-орієнтоване бюджетування. Це бюджет з людським обличчям, у якому видно: на кого саме спрямовані кошти; які групи жінок і чоловіків отримують користь; як витрати реально покращують якість життя.

На відміну від звичайного бюджету, який орієнтований на «середньостатистичного мешканця», гендерно-орієнтований бюджет дозволяє зробити громаду безпечнішою, комфортнішою і справедливішою.

У менших громадах мене приємно здивувала відкритість і готовність до змін. Після пояснення, що таке гендерна рівність у практичному вимірі, люди швидко побачили користь для себе і громади: безбар’єрність, безпеку, доступність послуг, комфортні громадські простори.

У більш ресурсних громадах виклик інший — недостатньо розвинені механізми участі громадськості. Часто відсутні громадські ради, місцеві ініціативи, громадські слухання, хоча саме ці інструменти прописані в законодавстві.

Це не критика, а радше показник потенціалу. За наявності ресурсів і фахової підтримки такі громади можуть дуже швидко впровадити ці механізми системно.

Ця оцінка була особливою тим, що громади вперше отримували таку інформацію. Фактично доводилося пояснювати базові речі «з нуля».

У попередніх проєктах оцінка часто проводилася за запитом самих громад і була частиною довготривалих програм розвитку. Там уже існували стратегії, статути, гендерні профілі, програми рівності, інклюзивні простори.

Тут же оцінка мала ще й просвітницьку функцію. Моє завдання було не лише зібрати дані, а й показати, як гендерний підхід може реально змінити громаду та життя людей у ній.

Відновлення громад має відбуватися не до довоєнного стану, а на кращому рівні — інклюзивнішому, безпечнішому, комфортнішому.

Тільки враховуючи потреби всіх мешканців і мешканок, можна створити громади, у яких хочеться жити, працювати і залишатися. Інакше молодь та активне населення продовжуватимуть виїжджати.

Гендерний підхід — це про розвиток, відповідальність і майбутнє. Ми не просто відбудовуємо громади — ми будуємо їх заново, якісніше і справедливіше.