НОВИНИ

Місцеві вибори в Україні: чи спрацювали гендерні квоти?

Закінчились перші в історії України вибори, на яких була застосована гендерна квота. Для жінок можливості стати не просто дотичними, а бути безпосередньо там, де приймаються рішення, мали зрости у рази.

Оновленим виборчим кодексом була встановлена вимога до партій дотримуватись черговості у списках кандидатів, зокрема в кожній п’ятірці списку мало бути не менше двох кандидатів чоловіків або жінок. Таким чином, ґендерна квота становила 40%. Така норма діяла для виборів у громадах із кількістю 10 тисяч і більше виборців, а також для виборів до обласних рад, районних та районних у місті рад.

Що говорить статистика та аналіз?

За даними моніторингу Українського Жіночого Фонду, завдяки дотриманню ґендерної квоти у виборчих списках до 22 обласних рад – загалом 43% жінок, тоді як у поточному складі обласних рад було – тільки 15%.

Подібна ситуація й у проаналізованих виборчих списках до 24 міських рад міст-обласних центрів, м. Києва, Краматорська та Бахмута, де загалом також 43% жінок, тоді як у поточному складі відповідних рад – тільки 20%.

Однак, присутність жінок у виборчих списках на рівні 43% не означає, що таке ж представництво буде серед обраних кандидатів та кандидаток. Перевагу при розподілі місць отримують перші кандидати єдиних виборчих списків партій.

Зокрема, якщо політична партія дотрималась ґендерної квоти, але у її територіальних списках жінки займають нижчі місця у порівнянні з чоловіками, наприклад з 3-5, то їх шанси на обрання значно зменшуються. Непропорційне розміщення політичними партіями жінок та чоловіків «нагорі» виборчих списків є несприятливим для обрання жінок, які складають 54% населення України, до місцевих рад, та зрештою обмежує вплив жінок на ухвалення важливих для громад рішень. Таких висновків дійшов моніторинг.

Думка гендерної експертки

За словами Лариси Кобелянської, кандидатки філософських наук, координаторки Громадської ради з гендерних питань при МФО «Рівні можливості», доки не підведені фактичні результати не можна аналізувати кількісні показники, однак є можливість проаналізувати процеси, які вплинули на залучення жінок у виборчий процес.

Експертка вважає, що введення гендерної квоти сталося не лише через прагнення до сучасних стандартів демократії, а як відповідь на наявний суспільний попит до збільшення кількості жінок у представницьких органах влади та активність громадянського суспільства.

«Але до цього виявилися не готовими, у переважній своїй більшості, політичні сили. З‘ясувалося, що сформувати гендерно паритетний список для багатьох політичних партій стало надважким, а, часом, і неможливим для виконання завданням. Що, власне, засвідчує слабкі сторони кадрової політики партій та ігнорування логіки партбудівництва», – зізнається Лариса Кобелянська.

Вона звертає увагу на те, що через відсутність чіткості у нормативних положеннях стосовно гендерного представництва у списках, в разі заміни кандидата/тки вже після формування списку, відбувались фактичні маніпуляції, і по факту майже 1 тисяча партійних виборчих списків зареєстровано без дотримання гендерної квоти.

ЦВК поки не надала пояснень цьому явищу, але вже зрозуміло, що недосконалість законодавчої норми породила численні маніпуляції і зловживання. Партії також вдавались до включення жінок у списки виключно як «технічних кандидаток».

«Це надзвичайно компрометує як саму ідею розширення можливостей участі для жінок, так і знецінює тих жінок, які свідомо виборювали свої мандати», – додає вона.

Сам процес входження жінок у політику, будь то місцевий рівень, чи український парламент є складним і часом дуже травматичним для жінок. В процесі політичної боротьби саме жінки стають найчастіше мішенями для брудних технологій, об’єктами сексистських висловлювань, а, часом, і дій

Адже крім передвиборчої боротьби, жінкам доводиться одночасно вести війну з суспільними упередженнями й ґендерними стереотипами. Множинної дискримінації зазнають й жінки з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, представниці ЛБТ-спільноти. Традиційною під час виборчих перегонів є практика застосування проти жінок брудних технологій, кібербулінгу та психологічного тиску.

Отже, вибори за квотним принципом стали певним випробуванням і для жінок, які кандидували.

«З одного боку, квота відкрила можливості, а, з іншого, – жінкам потрібно було доводити, що «Я – не квота», а конкурентна, фахова, професійна і гідна кандидатка. Це було часом дуже непросто, про що свідчать історії жінок-кандидаток», – підкреслює гендерна експертка.

Вибори стали певним іспитом на готовність суспільства прийняти жінку-депутатку, як рівноправну учасницю процесу управління державою.

Звісно, ці вибори не зруйнували остаточно стереотипи щодо жінок у політиці, але стали початком долання історичної несправедливості і ізоляції жінок від участі у політичному житті.

Scroll Up