НОВИНИ

20-та річниця прийняття резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»

Військові конфлікти здійснюють значний вплив на життя жінок і чоловіків. При цьому, достатньо велика частина жінок не є пасивними спостерігачками. Вони виконують активні функції – служать у збройних силах, правоохоронних органах, добровольчих батальйонах. Жінки складають більшість волонтерських груп та організацій, надаючи допомогу як військовим, так і громадянам, що залишилися на тимчасово окупованій території, а також внутрішньо переміщеним особам.

При цьому, за даними ОБСЄ, лише 2% фінансування програм миру і безпеки йде на ґендерну рівність чи підтримку жінок. На практиці лише 2% медіаторів і посередників, 9% перемовників у військових конфліктах світу протягом 1992-2011 рр. – це жінки. У системі миротворчих місій ООН жінки найняті переважно як допоміжний персонал. У 2014 р. з приблизно 125 000 миротворців жінки складали 3% військового персоналу та 10% – поліцейського.

Що говорить Резолюція 1325 Ради Безпеки ООН?

Резолюції Рада Безпеки надає рекомендації як державам так і міжнародним організаціям щодо залучення жінок до вирішення військових конфліктів, наприклад:

  • Закликає держави забезпечувати більшу участь жінок на всіх рівнях прийняття рішень в рамках національних, регіональних і міжнародних інститутів і механізмів запобігання, регулювання і вирішення конфлікті;
  • Наполегливо закликає держави-члени розширювати свою добровільну фінансову, технічну і матеріальну підтримку зусиль з підготовки персоналу з урахуванням ґендерних аспектів;
  • Пропонує державам-членам включати надані рекомендації у національні програми підготовки військового і цивільного поліцейського персоналу, цивільним персоналу з проведення заходів щодо підтримки миру;
  • Закликає Генерального секретаря активізувати участь жінок на директивних рівнях у врегулюванні конфліктів і мирних процесах та призначити більше жінок на посади спеціальних представників та посланників у миротворчих місіях, польових операціях ООН, особливо серед військових спостерігачів, цивільного, поліцейського персоналу, співробітників з прав людини і гуманітарного персоналу;
  • Щодо включення ґендерного компонента в операції з підтримання миру та інше.

Національний план дій України до резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»

Україна стала першою державою, яка прийняла Національний план дій до резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» у період збройного конфлікту. Він був прийнятий у лютому 2016 року і його дія завершується у цьому році. Тим самим на державному рівні було визнано необхідність активної участі жінок у подоланні, попередженні конфліктів та ширше миробудуванні.

Проєкт нового національного плану дій «Жінки, мир, безпека» на період 2021-2025 років нещодавно опубліковано на сайті Міністерство соціальної політики України. За цим посиланням можна ознайомитися із проєктом та надати свої пропозиції Міністерству соціальної політики України https://www.msp.gov.ua/projects/619/.

Як йдеться у пояснювальній записці до документа, його реалізація матиме вплив на:

  • Жінок і чоловіків, які постраждали від конфлікту (внутрішньо переміщені особи, сім’ї загиблих учасників АТО / ООС, полонених, постраждалі від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, особи, які проживають на лінії розмежування, постраждалі від катувань / тортур під час утримання незаконними збройними формуваннями);
  • Осіб, які ухвалюють рішення, пов’язані з конфліктами та питаннями безпеки;
  • Жінок, які служать / працюють в секторі безпеки і оборони;
  • Громадські об’єднання, які займаються питанням просування миру та миробудівництва.

Новий національний план дій «Жінки, мир, безпека», який має бути прийнятий на період до 2025 року повинен слугувати важливим знаряддям для прискорення повноцінної участі жінок у створенні стійкого миру та безпеки в країні, а також зробити кращою інклюзивність в Україні. Він також має відповідати сучасним викликам забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків в Україні, включно із соціальними та іншими викликами, що спричинила пандемія коронавірусу.

  • Сексуальні домагання: 1 з 2 жінок зазнавали хоча б одну форму сексуальних домагань;
  • Жінки, які зазнали насильства від інтимного партнера 26%.

Ці дані свідчать, що ще багато має бути зроблено для досягнення гендерної рівності в Україні та подолання домашнього насильства, а також зменшення розриву в оплаті праці між жінками і чоловіками, збільшення політичної участі жінок. Важливою частиною цих змін є співпраця України із міжнародними організаціями і партнерами, зокрема із Організацією Об’єднаних Націй та її підрозділами.