НОВИНИ

Стамбульська конвенція в Україні: нові перспективи старої справи

Президент України Володимир Зеленський ще не вніс до парламенту законопроєкт щодо її ратифікації. Водночас, Мінсоцполітики заявило, що підготував відповідний документ.

Тема прийняття Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству, відому також як Стамбульська конвенція, останні кілька років не зникає із політичної адженди та уваги українських медіа.

Президент України Володимир Зеленський ще не вніс до парламенту законопроєкт щодо її ратифікації. Водночас, Мінсоцполітики заявило, що підготував відповідний документ.

Поки проєкту немає у відкритому доступі, згадаємо історію Стамбульської конвенції в Україні, чому важливо, щоби вона була прийнята та що думають парламентарки і урядова уповноважена щодо перспектив її ратифікації цим складом парламенту.

Історія Стамбульської конвенції в Україні

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відома як Стамбульська конвенція, була прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи у 2011 році. Це перша міжнародна угода, яка встановлює низку юридичних зобов’язань щодо забезпечення комплексних заходів реагування на всі форми насильства стосовно жінок, включаючи домашнє насильство.

Законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції вніс п’ятий Президент України Петро Порошенко на розгляд парламенту ще у листопаді 2016 року.

У 2018 році під час свого виступу на II Українському Жіночому Конгресі  він закликав депутатів Верховної Ради проголосувати питання ратифікації Конвенції Ради Європи.

«Із жалем констатую, що у нашому суспільстві досі існують маніпуляції на цю тему, зокрема – щодо розуміння терміну «ґендер». Тому ще раз хотів би абсолютно чітко наполягти і закликати направити всі можливі зусилля для того, щоб завершити всі внутрішньодержавні процедури і ратифікувати конвенцію», – зазначив Петро Порошенко ще у 2018 році.

Але оскільки законопроєкт не був прийнятий у першому читанні за основу, і у зв’язку з припиненням повноважень Президента України, який вніс законопроєкт, відповідно до ч.3 ст.105 регламенту Верховної Ради, його було знято з розгляду 20 травня 2019 року, в день інавгурації Президента Володимира Зеленського.

У 2018 почали діяти нові норми законів України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” та ”Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків”, направленні на посилення захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі. До Кримінального кодексу України додали статтю, яка передбачає кримінальну відповідальність за скоєння домашнього насильства. Водночас, міжнародні і національні громадські організації наполягають, що цих законів недостатньо.

Яка ситуація із ратифікацією Конвенції Ради Європи зараз?

У лютому 2020 року 40 громадських організацій ініціювали петицію до Президента з вимогою ратифікації Стамбульської конвенції. Була проведена широка кампанія в ЗМІ щодо підписання петиції із залученням лідерів думок та широким використанням соціальних мереж і необхідні 25 000 голосів було зібрано.

Тепер, відповідно до чинного законодавства, Президент України Володимир Зеленський повинен внести законопроєкт щодо ратифікації Стамбульської конвенції на розгляд парламенту.

Водночас, проти прийняття конвенції виступають релігійні організації. Так, на початку червня цього року Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій ініціювала зустріч із Президентом України для обговорення питань протидії домашньому насильству та проблематики комерційного сурогатного материнства. Релігійні організації закликали замість ратифікації Стамбульської конвенції, яка, на їхню думку, “ангажована ґендерною ідеологією”, розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок.

Мінсоцполітики розробило законопроєкт про ратифікацію Стамбульської конвенції в новій редакції з застереженнями, що Україна залишає за собою право не застосовувати окремі положення Конвенції та не змінювати своє законодавство щодо інститутів шлюбу та всиновлення. Про це нещодавно повідомила міністерка соцполітики Марина Лазебна в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.

Що думають парламентарки та урядова уповноважена щодо перспектив ратифікації?

Заступниця Голови Верховної Ради України, співголова МФО «Рівні можливості» Олена Кондратюк, звертає увагу, що ратифікація Стамбульської конвенції необхідна для завершення процесу європейської інтеграції України та набуття членства у Європейському Союзі.
“Це наше пряме зобов’язання перед Радою Європи. Україна була активно долучена до розробки цієї Конвенції. Тому це не той документ, який хтось нам насаджує звідкись, а це продукт нашої роботи. Ратифікуючи Конвенцію, ми захистимо українських жінок від різних форм насильства та посилимо відповідальність за це”, – підкреслила Олена Кондратюк.

На думку заступниці Голови Верховної Ради України, Стамбульська конвенція – це про права людини, рівність та відповідність законодавства України європейським стандартам. Це про можливість і право відчувати себе у безпеці.

“Конвенція засвідчує, що насильство стосовно жінок та домашнє насильство не може вважатися особистою справою, а держави повинні попереджувати насильство, захищати потерпілих та застосовувати до кривдників кримінальне правосуддя”, – вважає Народна депутатка України, співголова МФО «Рівні можливості» Марія Іонова.

На думку депутатки, Стамбульська конвенція наголошує на тому, що обов’язком кожної демократичної європейської держави є викорінення насилля в усіх його формах, а також створення системи запобігання насильству та належного покарання винних.

Урядова уповноважена з ґендерної політики Катерина Левченко також підтримує ратифікацію Конвенції, оскільки такий крок не тільки створює засади для кращого захисту постраждалих, але й включає Україну в коло більшості європейських країн (35 з 47 країн – членів Ради Європи), які вже ратифікували цю Конвенцію.

“З свого боку, враховуючи серйозність проблеми насильства по відношенню до людей з інвалідністю, руйнівний вплив домашнього насильства не лише на сімейне життя, здоров’я особи, а й здатність до праці, вважаю необхідним та важливим узгодити зазначений законопроєкт з Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України, як соціальним партнером держави щодо формування політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, а також Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю”, – говорить Левченко.

Чому важливо, щоб Стамбульська конвенція була ратифікована Україною?

Координатор проєктів ОБСЄ в Україні у 2019 році презентував результати опитування «Благополуччя та безпека жінок». За дослідженням, в Україні 67% жінок віком від 15 років зазнавали психологічного, фізичного або сексуального насильства і тільки 17% знають, що в таких випадках робити і куди звертатися по допомогу. Моніторинг проводився у 2018 році у країнах Південно-Східної та Східної Європи, включно з Україною, участь у дослідженні взяли 15 тис. жінок.

В Україні з 2018 року діють нові норми законів України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” та ”Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків”, направленні на посилення захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Наразі є багато інструментів зі Стамбульської конвенції, які вже імплементовані в національне законодавство і дають нові можливості оперативного реагування з боку правоохоронних органів на домашнє насильство та насильство щодо жінок, але водночас міжнародні й національні громадські організації наполягають, що цих змін недостатньо і що проблема потребує комплексного послідовного вирішення.

Конвенції містить дві важливі скдадові:

  • захист постраждалих від насильства та покарання кривдників;
  • відповідальність держави за здійснення ефективної політики запобігання та протидії насильству.

Основні ініціативи Стамбульської конвенції:

  • Конвенція визнає насильство стосовно жінок порушенням прав людини та формою дискримінації. Це означає, що держави повинні нести відповідальність за невживання належних заходів для боротьби з таким насильством.
  • Конвенція – перша міжнародна угода, у якій наведено визначення ґендеру. Це визнання того, що жінки та чоловіки мають не лише біологічно жіночу або чоловічу стать, але також і того, що існує соціальна категорія ґендеру, на основі якої жінкам і чоловікам призначають певні ролі та поведінку.
  • Конвенція криміналізує такі правопорушення, як каліцтво жіночих геніталій, примусовий шлюб, переслідування, примусовий аборт і примусову стерилізацію та ін. Держави вперше беруть на себе зобов’язання включити ці серйозні правопорушення у свої правові системи.
  • Конвенція закликає всі відповідні державні установи та служби до скоординованої боротьби з насильством стосовно жінок і домашнім насильством.

Конвенція також докладно пояснює, яке буває насильство: психологічне, фізичне, сексуальне, в тому числі зґвалтування, примусовий шлюб, примусовий аборт, примусова стерилізація, каліцтво жіночих статевих органів, злочини в ім’я так званої «честі», переслідування, сексуальні домагання.

Важливо, що з прийняттям Стамбульського конвенції в Україні, насильство щодо жінок і домашнє насильство, будуть розглядатися не лише як питання окремої постраждалої особи, а як порушення прав людини, відповідальність за реагування на які лежить на державі. Запобігання такому насильству стане не питанням доброї волі, а юридичним зобов’язанням.

Scroll Up