ТЕМИ КОНГРЕСУ

Необхідно протистояти дезінформаційним нападам на принципи ґендерної рівності

Щоб побудувати стійкий паритет між жінками і чоловіками необхідно рішуче змінювати існуючі правила та порядки, що перешкоджають реалізації потенціалу жінок, – сказав заступник директора НДІ-Україна Ієн Вудвард під час презентації «Дезінформаційний напад на ґендер» на Українському Жіночому Конгресі у Львові. – Однією з таких перешкод він назвав дезінформацію відносно ґендерної рівності і ґендеру зокрема.

Проводячи паралелі між Україною та США Ієн Вудвард підкреслив, що в обох країнах медіа ставляться до чоловіків та жінок по-різному. Він навів результати соціологічних досліджень, які демонструють ці розбіжності. Так, відповідаючи на запитання «Хто є більш залученим до політичного житті – чоловіки чи жінки?», переконлива більшість українських респондентів відповіла, що чоловіки виявилися більше залученими у політичне життя.

Водночас, відповіді респондентів на запитання «Хто мав би бути більш залученим у політичне життя?», виявили значно більший попит на рівноцінне представництво. Підтримка ґендерної рівності була виявлена під час проведення досліджень по всій Україні. Тобто переважна більшість громадян України вважає, що жінки та чоловіки повинні бути однаково представлені в політичному житті.

Ієн Вудвард зазначив, що в Україні можна побачити багато прикладів дезінформаційних атак на будь-які кроки у напрямку ґендерної рівності, дехто навіть намагається демонізувати сам термін «ґендер», перекрутити його зміст. Дуже часто такі дезінформаційні напади мають зовнішні джерела, формуються за кордонами України. Але подібні провокації не призводять до результатів, яких очікують ті, хто їх організовує. Навпаки, коли кожного дня люди стикаються з провокаційними повідомленнями, вони часто реагують у протилежний спосіб.

Є ще одна проблема, яка гальмує в українському суспільстві досягнення ґендерної рівності на практиці. Річ у тому, що самі жінки менше схильні пов’язувати себе з політичним життям, аніж чоловіки. Тобто певні бар’єри існують і у свідомості самих жінок.

Тому, як підкреслив Ієн Вудвард, слід розуміти, що чітка реальність, що скеровує жінок у лідерство, має серйозне культурне значення, а не лише заміщення жінками керівних посад. Досягнення цієї культури – це марафон, а не спринт. Отже, знадобиться деякий час, щоб побачити плоди такої праці. Результат, однак, вийде далеко за рамки просто збільшення кількості жінок у керівництві. Швидше буде створено спільний відкритий уряд, коли чоловіки та жінки зможуть вести свою країну до процвітання. Якщо баланс між жінками й чоловіками буде створено у владі на всіх рівнях, така влада матиме нижчий рівень корупції і буде більш зосереджена на вирішенні повсякденних потреб людей.