ТЕМИ КОНГРЕСУ

Створення для жінок сприятливих можливостей здобуття освіти та професійного просування – шлях подолання ґендерних розривів

Під час роботи Українського Жіночого Конгресу у Львові перед його учасницями та учасниками з презентацією «Ґендерні дисбаланси в соціально-економічній сфері в Україні» виступила провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, кандидатка економічних наук Ганна Герасименко.

Ідея ґендерної рівності як рівності можливостей реалізації прав жінок та чоловіків становить підґрунтя людського розвитку – процесу розширення свобод та можливостей людей, що має на меті підвищення якості їх життя.

Ганна Герасименко

Основоположними поняттями людського розвитку є здоров’я людей, тривалість та гідний рівень життя. На жаль, як зазначила пані Герасименко, позиція України у світовому рейтингу людського розвитку за останній час знизилася. Не останню роль у цьому відіграла ґендерна складова.

Ганна Герасименко

Як свідчать статистичні дані, при розподілі валового національного доходу жінки отримують майже вдвічі менше чоловіків (відповідно 6 082 та 10 513 дол. США на душу населення).

Менший доступ жінок до ресурсів обумовлює менший доступ до якісних послуг (медицина, освіта). За даними ООН, розрахунковий індекс розвитку жінок менше розрахункового індексу розвитку чоловіків. Найвагоміша причина цього – розрив в рівні доходів чоловіків та жінок (20-25%). І, нажаль, він залишається досить сталим.

Спікерка зазначила, що серед причин цього розриву можна назвати той факт, що жінки працюють у тих галузях, які вважаються менш престижними і, відповідно, нижче оплачуваними. Тобто, в бюджетній сфері діяльності переважають жінки. В той час, як у промисловості, сфері IT набагато більше чоловіків. Під час проведення досліджень 70-80% респондентів висловили думку, що в Україні існує розподіл ринку праці на жіночі та чоловічі професії, тобто, існує «горизонтальний» ґендерний поділ ринку праці за професіями та видами діяльності. Також важливий чинник ґендерного розриву – так звана «вертикальна сегрегація зайнятості»: вищі керівні посади як правило займають чоловіки.
На думку пані Герасименко, значною мірою ці явища обумовлюється існуючими в українському суспільстві негативними ґендерними стереотипами. Але ці та інші об’єктивні причини ґендерного розриву (відмінності в освіті, досвіді, режимі робочого часу, формі зайнятості) за модельними розрахунками визначають менше 10% загального ґендерного розриву в оплаті праці. Решта – пряма або непряма дискримінація жінок при оплаті праці.

Головним негативним наслідком ґендерного розриву спікера назвала те, що жінки частіше стикаються з ризиками бідності, особливо у літньому віці. Формується специфічна соціально вразлива група – самотні літні жінки, які отримували невисоку заробітною плату та, відповідно, мають маленьку пенсію (за даними статистики, пенсія за віком у жінок на 30% менша, ніж у чоловіків).

Але самотні літні жінки – це лише один із профілів бідності, які мають ґендерне забарвлення. Крім них доповідачка назвала матерів, які самостійно виховують неповнолітніх дітей, сільських мешканок, безробітніх жінок.

Наприкінці презентації пані Герасименко зазначила, що важливим чинником запобігання вразливості жінок і подолання бідності є освіта. І слід враховувати, що розподіл на жіночі та чоловічі види діяльності починається ще на рівні здобуття освіти. Хоча зараз в країні відбуваються певні позитивні зміни, ґендерні норми зазнають поступової трансформації серед молодих жінок і чоловіків, однак робота з подолання ґендерних стереотипів, в першу чергу на рівні шкільної освіти, залишається надзвичайно актуальною.