ТЕМИ КОНГРЕСУ

Світовий досвід у створенні в суспільстві атмосфери толерантності та боротьби з проявами дискримінації слід активно використовувати в Україні

Ґендерна дискримінація жінок виникла ще в епоху античності й продовжує існувати в багатьох сферах і зараз, ґрунтуючись на сформованій культурній традиції і стереотипах. Нажаль і сьогодні вона, поряд з расовою дискримінацією, залишається однією з найпоширеніших форм дискримінації.

Тому питання, які розглянула під час презентації «Ґендерні стереотипи та дискримінація в Україні» голова офісу ООН Жінки в Україні Анастасія Дівінська, були надзвичайно актуальними й цікавими для учасниць та учасників Українського Жіночого Конгресу у Львові.

Анастасія Дівінська

Глобальні ґендерні стереотипи та дискримінація щодо жінок зберігаються як у державній, так і в приватній сфері, під час конфліктів і в умовах миру, – зазначила Анастасія Дівінська. – Вони виходять за межі національних, культурних та релігійних кордонів, часто підживлюється патріархальними стереотипами та дисбалансом влади, які відображені в законах, політиці та практиці.

Україна, яка пережила перехід від радянського минулого, знаходиться на етапі формування нових національних наративів, у яких відновлення традиційних ґендерних відносин часто представляється як спосіб пожвавлення української нації, збереження сім’ї та для відновлення моральних традиції, які радянська система знищувала.

Ситуація активних конфліктів та проблем безпеки, в якій перебуває країна, також використовується як обґрунтування непріоритетності питань вирішення ґендерної нерівності, з якими стикаються жінки.

На думку спікерки, патріархат є основною причиною дискримінації жінок та дівчат, а насильство проти них є найпоширенішим проявом. В Україні патріархат проявляється в тому, що жінки представлені в уряді та парламенті незначною мірою, роблять більшу частину домашньої праці та догляду за дітьми, існує негативне ставлення до жіночої сексуальності тощо. Патріархальні погляди підкреслюють нерівність між жінками та чоловіками, проводять дискримінаційний громадський дискурс про підлеглі ролі жінок, відводять традиційні ролі та позбавляють жінок та дівчат рівних прав та можливостей.

Ґендерна дискримінація

Пані Дівінська навела результати досліджень, в яких респонденти згадували ґендерні стереотипи про «традиційні» ролі жінок та чоловіків, які закріплені в українському суспільстві, незважаючи на закони та політику, що підтримують ґендерну рівність. Так, більше 40% респондентів і 25% респонденток погодилися з думкою, що «жінки не повинні навантажувати чоловіків домашніми справами», майже 80% опитуваних заявили, що «жінки в основному займаються приготуванням їжі в сім’ї».

Також дослідження показали, що, як в політиці, так і у ЗМІ жінки слабко представлені, особливо як експерти чи фахівці; їхні точки зору маргіналізовані; найчастіше жінки представлені в ролі знаменитостей або жертв. Ці питання посилюються під час виборів, що значною мірою впливає на доступ жінок до точної інформації як виборців, так і до представництва жінок-кандидаток.

Ряд інституцій ООН із прав людини, зокрема, Комітет з ліквідації дискримінації стосовно жінок (Комітет CEDAW), дедалі більше усвідомлює негативний вплив ґендерних стереотипів. Робота цих інституцій допомогла підняти проблему ґендерних стереотипів на міжнародний рівень і привернути серйозну увагу до цього питання.

Як підкреслила доповідачка, задля запобігання проявам дискримінації та нерівності національна нормативно-правова база має враховувати світовий досвід, рекомендації міжнародних організацій; нове законодавство має розроблятися та впроваджуватися згідно з комплексним підходом, заснованим на правах людини: поважати ці права шляхом скасування та припинення дії законів або будь-яких інших дій держави, які прямо чи опосередковано дискримінують жінок; забезпечувати відповідне реагування на випадки порушення прав жінок, гарантувати розширення прав і можливостей жінок. Прийняття законів з метою досягнення рівного становища жінок і чоловіків, а також встановлення квот для жінок – хороший приклад боротьби з різноманітними перешкодами для участі жінок у політичному житті та забезпечення безпосереднього представництва жінок у політичних інститутах.

Зусилля, спрямовані на посилення обізнаності громадськості з проблемами прав людини, зокрема, прав жінок і феміністським аналізом, та включенням їх у дослідження та політику уряду, створюють обстановку для розроблення та впровадження сучасного законодавства.

Завантажити презентацію (PDF).