НОВИНИ

15 років Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”: здобутки та виклики

Важко повірити, але ще 15 років тому в Україні був прийнятий закон, який спрямований на встановлення рівності для жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства.

Однак, й досі паритету не досягнуто: в парламенті жінок лише 20%, серед мерів областей жодної жінки, показник гендерного розриву у рівні щомісячної заробітної плати 21%, а одна з двох жінок зазнавали хоча б одну форму сексуальних домагань за даними ПРООН.

Що передбачає Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків?

Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права.

Закон про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків передбачає, серед іншого, такі положення:

  • утвердження ґендерної рівності;
  • недопущення дискримінації за ознакою статі;
  • запобігання та протидія всім проявам насильства стосовно жінок;
  • забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
  • забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
  • підтримка сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
  • виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності;

Сучасні виклики на шляху реалізації Закону

Обговорення присвячене історії прийняття закону, та викликів, з якими досі стикаються на шляху його реалізації пройшло 8 вересня 2020 року в Українському кризовому медіацентрі.

Сергій Кислиця, Постійний Представник України при ООН, зауважив, що українські дипломати є одними з найактивніших захисників гендерної рівності і прав жінок на світовій арені. «Залучення чоловіків у просування прав жінок є дуже важливим. Я знаю, що у владі та бізнесі є такі прогресивні люди. Я пишаюся тим, що дипломатична служба України є тим агентом, що просуває ідеї гендерної рівності в Україні та світі. Можна констатувати, що сьогодні в Україні поновилися механізми захисту гендерної рівності та прав жінок. Права жінок – це складна математика, яка має свої закони і норми. Впроваджувати рівність неможливо не керуючись ними»,пояснив він.

Олена Суслова, Голова громадської організації Інформаційний консультативний жіночий центр відмітила, що протягом усього часу існування цього закону, він набув істотних змін. “Ті зміни, які були кардинальними, зроблені три роки тому. Зокрема, із закону були витягнуті зміни, які стосувалися відповідальності центральних органів виконавчої влади за питання, пов’язані із дискримінацією. Механізм протидії дискримінації на практичному рівні у нас сьогодні нульовий. І це не зважаючи на те, що в нас є і Закон про рівні права і можливості жінок і чоловіків, і Закон про протидію дискримінації в Україні”.

На думку Олени Суслової, випадків дискримінації в Україні тільки більшає, однак, звернутися із цим практично немає куди. “Уповноважений Верховної Ради з прав людини не може бути єдиною інстанцією, так само як і суд. Тому що не всі випадки під це підпадають”, – додала вона.

«Сьогодні є в законодавстві широке коло норм, які гарантують рівність чоловіків та жінок. Але ця проста істина потребує зусиль на всіх рівнях. Необхідно включити гендерний компонент на всіх рівнях державного управління. Лише так нормативно-правові акти будуть враховувати потреби чоловіків і жінок»,підкреслив Дмитро Каплун, заступник керівника служби віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Елла Ламах, голова ГО “Центр розвитку демократії”, яка брала участь у підготовці цього Закону з боку Міністерства у справах сім’ї, молоді і спорту відмітила, що в регіонах про Закон з рівних прав для жінок і чоловіків практично нічого не відомо: “Мало хто знає, що цей Закон дає можливість реалізовувати гендерну політику на місцевому рівні. Коли ми показуємо на місцях, що наш профільний Закон захищає сімейні цінності, показує хто на місцевому рівні уповноважені здійснювати політику рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, то більшість органів місцевого самоврядування дивуються що є такий закон”.

Світлана Войцеховська, українська політикиня, громадська діячка, співзасновниця Українського Жіночого Конгресу зауважила, що Закон про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків зіграв історичну роль: “Це історичний документ, оскільки на його базі пізніше приймалися важливі урядові рішення щодо гендерної політики. Ключову роль тоді зіграли громадські організації, які адвокатували розробку Закону. Водночас хоч цей Закон і покликаний скоротити гендерну нерівність в економічній, політичних сферах, подолати гендерні стереотипи, однак, в цілому, він є саме орієнтиром, а не покроковим алгоритмом із забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків. Це означає, що вкрай важливим є подальше удосконалення законодавства щодо гендерної рівності, прийняття державних програм та планів дій. Важливою є також адвокація та просування на політичному рівні закріплених законодавчих норм. Цьому питанню ми приділяємо велику увагу під час щорічного Українського Жіночого Конгресу”.

Попри те, що українське законодавство констатує забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків, гендерна нерівність все ще залишається проблемою для України. Саме тому, потрібна консолідація зусиль на всіх рівнях, з об’єднанням спроможності держави, міжнародних інституцій та громадських організацій, для просування паритету для обох статей не тільки на рівні законодавства, але у всіх сферах суспільства.

Scroll Up